Курдистан

Я мріяла зустріти курдів десь так років 10 (з моменту прочитання “Дипломата” Олдріджа). Щоправда трішки переймалася, щоб часом не розчаруватись, бо книжкові описи не завжди відповідають реальності. Але курди просто вражають своєю гостинністю, навіть після 2 тижнів в Ірані. Просто спробую описати всі враження за ці 4 дні.

День перший – Hajij-e. Ми приїхали десь біля 8 вечора на таксі і в найближчому магазині спробували купити хліба на вечерю. До нас одразу підійшло десь так чоловік з 10, які жестами пояснили, що хліба немає (то магазин морозива), але попросили на щось зачекати. За той час прибіг хлопчик з кульком лавашу, якихось смажених паляниць і кульком овочів (огірки, помідори). Завели нас до ідеального місця під намет – рівно, біля водосховища, є питна вода. При цьому грошей з нас ніхто брати не захотів.

13510877_1030413207034556_5107637953763184547_n

День другий – перехід з Hajij-e в напрямі Uraman Takht.
Ми йшли пішки через гори поміж курдських селищ, трішки під’їхали на машині. В обід вирішили зробити привал і присіли під деревом. До нас одразу вийшов чоловік з найближчого будинку і запросив на чай, відмовитись не вдалось. Чай закінчився обідом з помідорів, овочів, свіжого лавашу і тунця (який ми принесли з собою) + просто безлім чаю. Після обіду і наших спроб подякувати і піти, нас ще переконали залишитись на відпочинок і денний сон, в затінку винограду з неймовірними краєвидами на гори.

13516739_1030414050367805_108697324190713448_n 13501705_1030414073701136_4838668831387443256_n

День третій – озеро Заріван. Ми накінець-то дійшли до Uraman Takht (неймовірно гарне село на схилі гори) і взяли таксі до міста Маріван, з якого ще треба було якось добратись до озера. Але з таксистом нам не вдалось домовитись за ціну і ми вийшли десь на дорозі, посеред долини. Ще не встигли позлитись, що не всі люди такі й хороші, як нас підібрав інший водій, довіз до Маріван і запросив додому. Після того як ми відмовились – завіз нас прямо до озера.
Ввечері, не встигли ми приготувати вечерю, як нам принесли кебаб, замотаний в лаваш. Побажали смачного і пішли, без жодних розмов.

13557761_1030414160367794_3648070611065037707_n

День четвертий – Маріван і Паланган. Ми ночували в наметі біля озера. В нас закінчився газ в балоні і це було проблемою секунд 10, після яких якийсь чоловік, що з’явився невідомо звідки, приніс величезний газовий балон, поставив його біля нас і пішов. Ввечері намет запропонували поставити прямо в літньому кафе, під накриттям, аби в наш намет випадково не влучив камінь, що може вночі десь зірватись зі скелі. Звісно, безкоштовно.

13592293_1036391783103365_8174919905433085142_n20160627-iran_2677

Я не знаю як їм це вдається, але допомагають вони дуже легко, необтяжливо і саме тим, що потрібно в конкретний момент. Це все, що поки можу сказати про “страшних” курдів, які живуть в горах всього за 6 км до кордону з Іраком.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *