Фанські гори. Худжанд – Артуч.

З Центральної Азії в нас найочікуванішою країною був Таджикистан, а місцем – Фанські гори. Правда, куди саме в Фанські гори ми хочемо йти ми особливо не знали і понадіялись на Lonely Planet плюс Google. Не найрозумніше рішення, якщо чесно – нет тут був жахливий і ніякої інформації нам швидко знайти не вдалось, а LP не особливо спеціалізується по треках. Тому, коли ми приїхали в Таджикистан, то єдине що знали – це те, що відносно легкі треки починаються в альптаборі Артуч, або від озера Іскандер Куль, і добре було б побачити Алаудінські озера. Ми хотіли знайти нескладний трек, не на тривалий час і який можна пройти без альпіністського спорядження. Тому власне і зупинились на, як виявилось, одному з найпопулярніших маршрутів, Артуч (альптабір) – Алаудінські озера, про який розкажу трішки детальніше.

Ще одне зауваження: всі ціни в статті вказані в TJS (таджицькі сомені), приблизний курс 1$ = 7,9TJS

День 1. Худжанд – Артуч (альптабір)

На жаль, в Таджикистані з громадським транспортом не дуже склалось, тобто між містами він майже відсутній. Натомість, тут повно таксі, які власне і слугують основним міжміським видом добирання. Оскільки нам цей варіант не зовсім підходив, то ми вирішили добиратись автостопом.

20160830-tajikistan_156

Хлопці з Худжанду, що півезли нас на найдовшій і найвеселішій частині дороги

6 машин, 1 маршрутка і 8 годин потому ми опинились в селі Рудакі, за 5 км від села і за 12 від альптабору Артуч. Тут з машинами вже геть складно, тому розраховувати на автостоп не варто – можна йти або пішки, або, знову ж таки, таксі. До речі, “таксі” тут це майже кожен власник машини в якого є вільний час і який погодиться завезти вас до точки призначення за певну вартість. Наприклад, водій маршрутки, в якого кінцева зупинка в селі Рудакі готовий був нас відвезти за 50TJS до села Артуч, і ще за 100 до альптабору (разом близько 18$).

20160830-tajikistan_185

Один з наймальовничіших кішлаків, що трапились на шляху, але машин тут, на жаль, не густо

Нам пощастило і в село Артуч якраз ще їхала машина, яка розвозила місцевих по домах. Незважаючи на те, що в ній вже було 7 дорослих і десь 5 дітей – ще для двох мандрівників місце знайшлось (це я про нас). За дорогу до села з нас нічого не взяли, але водій запропонував нас завезти до табору за тих же 100TJS (тут це стандартна ціна). Оскільки вже темніло і йти пішки вночі нам геть не хотілось, то, трішки поторгувавшись, ми погодились поїхати до табору за 80. До речі, ночувати можна було б і в селі і починати підйом на другий день звідси (просто додати ще 7 км до другого дня), але ми думали ночувати в наметі і залишити деякі речі перед підйомом в таборі.

20160830-tajikistan_196

Дорога від села до альптабору Артуч

Десь біля 7 вечора ми приїхали в табір (хоча тут і всього 7 км від села, але дорога жахлива і може зайняти більше пів години в одну сторону). Альптабір зараз по суті складається з одної двоповерхової деревяної будівлі, в якій є кілька кімнат і столова, кілька хатинок “люкс” і кілька котеджів хостельного типу десь на 6 ліжок (мені більше нагадують старі будинки в піонерських таборах). Трішки по цінах: якщо ставити намет – то за кожну людину треба заплатити по 15TJS, місце в кімнаті в деревяному котеджі – 50 з людини, “люкс” – 100 і котедж-хостел – по 25. Ми вирішили, що раз вже платити – то хоча б за ліжко і можливість не складати намет зранку і таки вирішили зупинитись в старому 6-місному будиночку.

20160831-tajikistan_220

Наш шестимісний номер, альптабір Артуч

Оскільки сезон вже закінчувався, то крім нас в таборі було лише 3 людей – німкеня, її гід та повар :).

До речі, їжа та й ціни в столовій досить прийнятні, а ще є можливість користуватись кухнею.

Щодо речей – трішки подумавши, ми вирішили таки речі не залишати, бо це б означало що потрібно буде повертатись назад, а скористатись популярною тут послугою “ослика-портера”. Для нас ще перевагою було те, що крім віслюка з нами йтиме погонич, який заодно покаже правильну дорогу через перевал. Ціни – 50TJS за осла і 50TJS за погонича за день, плюс потрібно оплатити ще один день на добирання назад. Тобто, якщо ваш маршрут триває 2 дні, то оплачується три – 300TJS з розрахунку 1 осел і 1 погонич. Один осел може нести до 50 кг, якщо потрібно більше ніж два осла, то прийдеться шукати і ще одного погонича (один погонич веде лише 1-2 ослів).

20160831-tajikistan_227.jpg

Ще одна підказка – за осла краще домовлятись в селі, або в одній хатинці неподалік від табору, але не в самому таборі, бо тут ще візьмуть певну комісію. А найкраще дзвонити погоничу напряму, наш – Джафар +992 92 765 05 93 (рекомендую).

Далі буде..

It's only fair to share...Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedIn

2 thoughts on “Фанські гори. Худжанд – Артуч.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *