150 днів в дорозі

І знову короткий фотозвіт з наступних 50 днів нашої подорожі, починаючи від 15 вересня і закінчуючи 3 листопада. Попередні дні можна переглянути тут (частина 1) і тут (частина 2).

День 101. 15.09.2016 – останній день на Памірському шосе і перетин кордону з Киргизстаном. Більшу частину дня ми провели в машині, насолоджуючись неймовірними краєвидами на гори.

Перевал Кизил Арт (4280м), кордон між Таджикистаном і Киргизстаном.

День 102. 16.09.2016 – ранок ми провели ще в Оші, але вже ввечері доїхали до невеличкого містечка Арсланабоб. Тут знаходиться найбільший у світі горіховий ліс, що займає площу 11 тис га, а деяким деревам, кажуть, більше 1000 років. Так що, одразу по приїзду, ми пішли бродити в ліс в пошуках горіхів.

Збирач грецьких горіхів, Арсланбоб

День 103. 17.09.2016 – Окрім лісу, в Арсланбобі ще є два водоспади, гори, та й просто гарна природа і люди. А ще, дуже затишні гостьові будинки, де можна просто провести весь день сидячи в чайхані, попивати запашний трав’яний чай з домашніми пряниками і слухати власника про його плани перевести все село на сонячну енергію (інакше будинки опалюють дровами з того ж таки лісу і він різко зменшується в розмірах).

Гори, водоспади і урочища, Арсланбоб

День 104. 18.09.2016 – і знову 10 годин в дорозі, добирались в Бішкек на колективному таксі. Зате по дорозі можна було трохи помилуватись краєвидами і на гори, і на водосховища і дамби.

Дамба і водосховище на трасі з Арслабобу до Бішкеку

День 105. 19.09.2016 – основною причиною нашого приїзду в Киргизстан було бажання проїхати на велосипедах навколо Іссик-Кулю. Але ми приїхали трішки пізніше запланованого і в нас залишалось лише менше тижня, так що на велопоїздку часу не вистачало. Тому ми трохи затримались в Бішкеку і просто безцільно тинялись вуличками міста.

Лазили по Бішкеку і знайшли, де то можна купити баранів (крім базарів)

День 106. 20.09.2016 – інколи є плюси трохи більше часу проводити в хостелі і розмовляти з іншими мандрівниками. Так ми познайомились з Кентою – перукарем-стилістом з Японії, який в своїй подорожі переслідує дві цілі. Перша – він прагне знайти і постригти 100 людей зі 100 різних країн, мандруючи по світу. Друга – заробити на мандри своїм ремеслом. Наприклад, в нашому хостелі він ночував одну ніч безкоштовно в обмін на стрижку власниці і її дочки. А на наступний день німець, якого він стриг, готував йому німецьку вечерю (картоплю і шніцель). Ми віддали йому іранські гроші і сім картку (наступною його країною мав бути саме Іран).

Кента Накашима – мандрівний перукар з Японії, мета якого постригти 100 людей зі 100 різних країн

День 107. 21.09.2016 – таки вирішили ще поїхати з наметами до Іссик-Кулю і хоча б ніч заночувати біля озера. В результаті доїхали до соленого озера Кара-Куль, яке знаходиться десь за метрів 100 від Іссик-Кулю. Сюди багато місцевих приїжджає з  лікувальною метою і переконують, що ефект не гірший ніж від Мертвого моря.

Озеро Іссик-Куль, найбільше озеро Киргизстану

День 108. 22.09.2016 – заночували в наметах між двома озерами, рано ще встигли поплавати і тільки розвішали речі, як нам запропонували підвезти до траси. В автостопі відмовлятись – погана звичка, тому ми швидко зібрались і поїхали з ними.

Солене озеро Кара-Куль (в перекладі “Чорне озеро”), туристична мекка для місцевих, які порівнюють його з Мертвим морем

День 109. 23.09.2016 – Барскаунська ущелина – неймовірно гарне місце. Тут і ліси, і водоспади, і Тянь-Шанські гори, і золоті шахти неподалік. До речі, натрапили ми на це місце випадково. В попередній день ми планували доїхати до озера Іссик Куль і стати на дві ночі з наметом, але один з водіїв, що нас підвозив, переконав хоч один день виділити на “улюблене місце Гагаріна”, і ми вирішили послідувати його пораді.

Водоспад в Барскаунському урочищі, неподалік від села Тамга

День 110. 24.09.2016 – накінець-то ми заночували біля озера Іссик-Куль, а вже зранку, втікаючи від грози, поїхали в аеропорт Бішкеку.

Повернення в Бішкек

День 111. 25.09.2016 – зранку прилетіли в Індію, наш другий раз в цій країні і друга спроба її зрозуміти. Цього разу вирішили проїхатись популярним “золотим трикутником”.

Аеропорт в Нью Делі, Індія

День 112. 26.09.2016 – в Індії багато колориту, цікавих персонажів і кадрів з життя. Навіть на вітринах книгарень можна знайти щось доволі незвичне, як то біблійні комікси поруч з книжками по кулінарії.

Біблійські комікси, книгарня в Делі

День 113. 27.09.2016 – в цей день ми переїхали від нашого коуч серфера з околиць Делі в район Нью Делі, значно живіший, базарніший і заселеніший туристами район міста.

Базарна (і головна) вулиця Нью Делі

День 114. 28.09.2016 – от зі всіх релігій найважче завжди було зрозуміти індуїзм (саме запам’ятати його основи), але в кольоровості, яскравості і особливості йому не відмовиш.

Переїздні індуїстські храми, Делі

День 115. 29.09.2016 – інколи добре стати зранку, поки всі магазини закриті, туристи ще сплять, а вуличками гуляють лише святі корови, кілька місцевих і от такі “жайворонки” як ми ).

Світанок в святому індуїстському місті, Пушкар

День 116. 30.09.2016 – Джейпур, гарне старе місто з цікавою забудовою, базаром  і палацами. Але найбільше воно нам запам’яталось саме найсмачнішим лассі, яке тут продають в одноразових глиняних стаканчиках, і от такими пекарнями.

Свастики тут багато, але нічого спільного з фашизмом вона не має. Джейпур

День 117. 01.10.2016 – неподалік від Джейпуру на горі Chel ka Teela (Пагорб орлів) знаходиться форт Амер, а трішки вище від нього – форт Джайгарх, з якого й було зроблено це фото. Сюди явно вартує поїхати, навіть лише заради навколишніх краєвидів.

Амер форт і озеро Маота, поблизу Джейпур

Амер форт і озеро Маота, поблизу Джейпур

День 118. 02.10.2016 – ще день в Джейпурі, боллівудське кіно і багато лассі. І дороги тут справді небезпечні: тук-туки, хаотичний рух та інші неочікувані транспортні засоби.

Сучасні наїздники колісниць, Джейпур

День 119. 03.10.2016 – дорога від Джейпуру до Агри доволі довга, та й так варто між містами робити якісь перерви на природу. Тому вирішили зупинитись на ночівлю в Бхаратпурі і зранку, перед тим як їхати в Агру, ще зайти в національний парк птахів Кеоладео. Окрім місцевих птахів, яких тут просто неймовірна кількість, на нас ще чекав бонус – перелітні птахи, які якраз вирушали в теплі краї. Крім птахів ще зустріли диких кабанів, оленів, шакала, величезних кажанів (думаю таки летючих лисиць) і водних черепах.

Національний парк Кеоладео, Бхаратпур

День 120. 04.10.2016 – Агра. З самого ранку пішли в одне з сучасних семи чудес світу – Тадж Махал. Не знаю, чи я б віднесла його в 7 найгарніших місць планети (сумнівно, якщо чесно), але мене він таки вразив – білосніжний мармур, неймовірні різьблення і орнаменти, ідеальна симетрія ліній.

Тадж Махал після відбілення в 2014 році, Агра

День 121. 05.10.2016 – Варанасі – найочікуваніше місце нашої подорожі Індією. Але, незважаючи на колорит і звичаїв, і людей, культурного шоку в нас так і не сталось. І якось саме по атмосфері Варанасі стало наприємнішим місцем за останні тижні.

Заготовлене сандалове дерево для спалення трупів, Варанасі

День 122. 06.10.2016 – Варанасі найбільш відоме двома речима. Перше, тут досі біля річки Ганг відбуваються спалення трупів, або просто їх сплавлення річкою (якщо померлий – дитина або вагітна жінка). Друге – омивання в тій же святій ріці, що вважається очищенням для індуїста. Не знаю чи правда, але нам казали, що при цьому більшість індусів не вміють плавати.

Священне омивання в річці Ганг, Варанасі

День 123. 07.10.2016 – і знову день в дорозі, цього разу з Варанасі до кордону з Непалом. До кордону ми доїхали лише біля 12 ночі, тому вирішили заночувати в єдиному державному готелі і перейти кордон вже завтра.

Державний готель на кордоні Індії і Непалу

День 124. 08.10.2016 – перехід кордону і автобус в Покхару, куди ми приїхали знову ж таки пізно ввечері.

День 125. 09.10.2016 – після довгої дороги, Індії і перед треком до базового табору Анапурни вирішили трохи відпочити. Так що планів особливо не було, крім подовше поспати, понасолоджуватись сніданком в маленькому кафе біля рисового поля, і прогулятись набережною озера Фева.

Рис і озеро Фева, Покхара

День 126. 10.10.2016 – щоб геть не бити байдики, ще вирішили взяти участь в конференції itravel. Так що прийшлось готуватись. Презентацію і запис можна переглянути за посиланням.

Підготовка нашої презентації для виступу на itravel

День 127. 11.10.2016 – ще один розслаблений день в Покхарі, більшу частину якого проводили на балконі нашої кімнати або на вулиці Lakeside.

Краєвид з балкона на Покхару

День 128. 12.10.2016 – а інколи на набережній озера, проходячи повз місцевих рибалок і човни.

Рибальські човни, Покхара

День 129. 13.10.2016 – накінець-то можна було не поспішати, читати і трішки понасолоджуватись відпочинком.

Інколи можна й просто розслабитись і почитати книжку

День 130. 14.10.2016 – але таки довго валятись в номері – не для нас, і ми вирішили ще піднятись на ступу і пагорб, з якого мали б бути гарні краєвиди на озеро і гори. На жаль, через спеку і вологу піднялась димка і гір ми звідти так і не побачили.

Краєвид з ступи біля Покхари. На жаль, через димку гір не видно

День 131. 15.10.2016 – моїх 27! Так що ранок почався з апельсинового фрешу, круасанів і подарунків. А продовжився катанням на скутері по рисових плантаціях і околицях Покхари.

Святкування дня народження, катаючись на скутері навколо Покхари

День 132. 16.10.2016 – насправді навколо Покхари є доволі багато гарних місць, але їхати туди найкраще або мотоциклом, або скутером. Так що, цього дня ми ще поїхали до озера Бегнас, звідки знову ж таки мало б бути видно гори, якби небо було чистішим.

Рисові тераси на березі озера Бегнас

День 133. 17.10.2016 – зустрілись зі знайомими зі Львова і поплавали по озеру на орендованих човнах.

Човни на прокат, Покхара

День 134. 18.10.2016 – перший день на треку до ABC. Сьогодні більшість часу провели в машині і пройшлись лише 4 км до Гандруку. Але від завтра халяви вже не буде :).

Рисові тераси, дорога до Гандруку

День 135. 19.10.2016 – Гандрук – Чомронг, 8,5 км. Гір ще не видно, зате є цікаві непальські гірські села, стада кіз, джунглі і рисові поля.

Стада кіз між селами і пасовищами переганяють доволі регулярно

День 136. 20.10.2016 – Чомронг – Дован, 9,2 км. Зранку вже було видно Аннапурну і інколи посеред хмар трішки проглядалась Мачапурчаре.

Маркування на треку до базового табору Аннапурни досить чітке, так що збитись з дороги тяжко

День 137. 21.10.2016 – Дован – Деуралі, 4,5 км маршруту + акліматизаційна прогулянка.  Теоретично в цей день ми могли встигнути і до MBC, але оскільки висота вже вище 3500 і перепад становитиме більше 1000 м, то таки вирішили не ризикувати і заночувати в мальовничому місці Деуралі, де є 4 лоджі, водоспад і мальовнича ущелина.

Одна з лоджій на треку, ввечері тут стає доволі прохолодно

День 138. 22.10.2016 – Деуралі – MBC – ABC, 6,6 км. Хоч до базового табору Анапурни (4050) ми піднялись сьогодні, але після обіду вона була повністю затягнена хмари. Тому на краєвиди прийдеться чекати до завтра. Зате сьогодні ми побували в MBC, лише теоретично базовому табору Мачапурчаре, оскільки підйоми на неї заборонені (вершина гори в індуїзмі вважається домівкою Шиви). Що робить її найвищою горою, непідкореною людиною (6993 м).

Дорога від MBC до ABC, але основні краєвиди будуть вже завтра

День 139. 23.10.2016 – ABC – світанок ми зустріли біля Аннапурни, з прекрасним краєвидом як на вершини, так і на льодовик внизу. А ще сьогодні якраз рік як ми з Арсеном розписались.

Базовий табір і південна Анапурна

День 140. 24.10.2016 – на спуску вниз нас знову очікували кози, яких мені ще трішки дивно бачити посеред джунглів.

Спуск вниз, хоча обігнати такі стада не так і просто

День 141. 25.10.2016 – останній день треку, прощання з горами (щоправда, ненадовго) і гарячі природні джерела.

Рисові тераси по дорозі до термальних джерел, неподалік від села Джину Данда

День 142. 26.10.2016 – ще один вечір в Покхарі і відпочинок після треку, насолоджуючись м’ясом, заходом сонця і холодним пивом.

Захід сонця на Феві, Покхара

День 143. 27.10.2016 – зранку ми з автовокзалу поїхали в національний парк Чітван, і вперше побачили гори, на які чекали всі ці дні в Покхарі.

Лише на автовокзалі, коли ми мали сідати в автобус і їхати з Покхари – димка розсіялась і гори виявились значно ближче, ніж ми думали

День 144. 28.10.2016 – весь день ми бігали по нацпарку – на світанку плили на каное по річці в пошуках крокодилів, потім пішки по джунглям, шукаючи носорогів і тигрів, ввечері ще катались на слонах, які завезли нас до одного бідного носорога, якого люди і слони оточили зі всіх сторін. А ввечері, коли просто стояли на вулиці, повз нас спокійно пройшов дикий носоріг, який втік з нацпарку, щоб прогулятись вулицею.

Дикий носоріг прогулюється головною вулицею Чітвану, люди попереду ще його не зауважили

День 145. 29.10.2016 – ранішній виїзд, 8 годин в дорозі і поселення в Катманду. Тому фото змогли зробити лише ввечері, з даху нашого готелю.

Захід сонця над Катманду, вид з даху готелю на Тамелі

День 146. 30.10.2016 – в Катманду ми приїхали якраз посеред найбільшого непальського фестивалю Тіхар – індуїстський Новий рік. І хоч ступа Боднадх ще невідкрита після землетрусу, але реставрація вже майже завершена і бракує лише прапорців навколо.

Свічки і свято Діпавалі біля ступи Боднадх, Катманду

День 147. 31.10.2016 – особливо ніде не виходили, тому тут лише фото з нашого балкону.

Сад з манго, і маленька оаза спокою і тиші на Тамелі

День 148. 01.11.2016 – і ще один день розслаблення, читання і оброблення фото (для Арсена).

День 149. 02.101.2016 – Бхаратпур і Патан. День вийшов присвячений храмам і старовинній архітектурі. І хоч тут і неймовірно гарно, але пошкодження землетрусу дуже помітні. Сподіваюсь, храми ще відреставрують.

Один з індуїстських богів, Катманду

День 150. 03.11.2016 – наш 150 день ми знову провели в Катманду, пішли до ще одного буддистського храму (Сваямбанатх) і на прощання посмакували масалами і наанами.

Перехожа і стріт арт, Катманду

It's only fair to share...Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedIn

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *