Тибетські “небесні поховання” – як все відбувається

“Небесне поховання”(тибетською: བྱ་གཏོར་) – це коли тіло померлого не закопують і не спалюють, а згодовують стерв’ятникам. Такий вид поховань характерний для народів, що сповідують ваджраянський буддизм. В цій релігії важливе місце посідає поняття “переселення душ” і відповідно, немає жодної потреби зберігати тіло чи хоронити його з особливими почестями, бо після смерті – це лише плоть.

Будинок для родичів, які можуть приїхати раніше і чекатимуть тут до наступного "похоронного" дня

Будинок для родичів, які можуть приїхати раніше і чекатимуть тут до наступного “похоронного” дня

Вся процедура – підготування і сам похорон – відома як “джхатор” і вперше була описана ще в 12 столітті, в одній тибетській книзі, відомій як “Книга мертвих”. Джхатор досі можна побачити в Тибеті (китайських провінціях і в автономному регіоні), Непалі, Бутані, Монголії і в деяких частинах Індії.

20170320-china_4143.jpg

Ми потрапили на поховання в Літангу, що знаходиться в китайській провінції Сичуань. Саме поховання відбувається по понеділкам, середам і п’ятницям десь після світанку на спеціальних похоронних полях. Це все, що ми знали, тому в понеділок поїхали на таке поле біля сьомої ранку. Там, окрім нас, були лише стерв’ятники і ще двоє таких ж туристів як ми.

Похоронні поля, зазвичай, позначені ось такими прапорцями

Похоронні поля, зазвичай, позначені ось такими прапорцями

Ми вже вирішили, що напевно сьогодні нічого не буде (і не знаю чого було більше – розчарування чи полегшення). Але погода гарна, прокинулись вже й так рано, тому вирішили піднятись на пагорб помилуватись світанком над засніженими полями і містом. За цей час до поля почали під’їжджати машини.

Тіло вже прив'язали до стовпа і чекають на птахів

Тіло вже прив’язали до стовпа і чекають на птахів

Поки ми спустились, тіло вже розрубали (в нашому випаду родичі і найближчі друзі померлого зробили лише кілька глибоких порізів, інколи тіло розрубують на частини), інша група людей залишилась у підніжжі пагорба і займалась приготуванням їжі. Тіло прив’язали до стовба, але стерв’ятники ніяк не злітались і кілька тибетців пішли їх зганяти з найближчого пагорба. Нас запросили поближче, позичили фотоапарат в Арсена і зробили кілька фото померлого і одне одного (так що питання чи можна фотографувати відпало саме по собі), супроводжуючи все жартами, сміхом і щирими спробами якось з нами порозумітись.

Один з родичів померлого

Один з родичів померлого

Але пройшла години, а стерв’ятників все не було, а тих, що сиділи на найближчому пагорбі, відігнали ще далі.

Роґ'япас обмотаний кульками, щоб не заляпатись кров'ю при розрубуванні тіла

Роґ’япас обмотаний кульками, щоб не заляпатись кров’ю при розрубуванні тіла

Тим часом, привезли друге тіло. В них вже був організованіший похорон, з монахом, що ще зачитував мантри біля тіла, і “м’ясником” (роґ’япас) – спеціально найнята людина для розрубування померлого. Під час цього почали злітатись птахи, яких прийшлось стримувати, поки не завершиться процес.

Родичі стримують птахів, поки роґ'япас завершує роботу

Родичі стримують птахів, поки роґ’япас завершує роботу

Одразу по тому, птахи миттєво кинулись на друге тіло, а через кілька хвилин – і на перше.

Птахи доволі великі, але не такі й страшні. До речі, хтось знає, що то за стерв'ятник?

Птахи доволі великі, але не такі й страшні. До речі, хтось знає, що то за стерв’ятник?

Менше як за 5 хвилин від тіла залишились лише кістки. Але на цьому процедура не завершується – кістки подрібнюють сокирами і молотком, всі залишки розрізають на дрібніші частини, змішують з цампою (суміш ячмінної муки, чаю і масла або молока яка) і знову залишають стерв’ятникам.

20170320-china_4225.jpg

Якщо після останнього підходу ще якісь залишки таки знаходять, то їх складають в мішок і згодом спалюють – зазвичай залишається не більше жменьки.

Збирання залишків

Збирання залишків

До речі, окрім духовного аспекту (останнє добре діяння померлого, корисне для нього та його сім’ї) є ще й практичний – в промерзлій кам’янистій землі вище 4000 метрів викопати яму для могили не так і просто, а через брак дерев кремацію можуть дозволити собі лише найзаможніші.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *